злагодженість

злагодженість
—————————————————————————————
зла́годженість
іменник жіночого роду
розм.

Орфографічний словник української мови. 2005.

Игры ⚽ Поможем сделать НИР

Смотреть что такое "злагодженість" в других словарях:

  • злагодженість — ності, ж., розм. Властивість за знач. злагоджений II …   Український тлумачний словник

  • налагодженість — ності, ж. Злагодженість, погодженість дій, взаємовідносин і т. ін. Налагодженість роботи …   Український тлумачний словник

  • зрепетируваність — ності, ж. Злагодженість, зіграність у виконанні чого небудь, досягнута завдяки репетиціям …   Український тлумачний словник

  • організованість — 1) (упорядкованість у дії, діях), злагодженість, лад, порядок 2) див. порядок I, 1) …   Словник синонімів української мови

  • ансамблевість — вості, ж. Злагодженість, гармонічне з єднання частин …   Український тлумачний словник

  • порядок — дку, ч. 1) Стан коли де небудь чисто прибрано, всі речі на своїх місцях; чистота, лад; прот. безладдя. || Правильне або звичне розташування, розміщення чого небудь. || перен., розм. Правильний режим життя. Давати порядок. 2) Стан, коли все… …   Український тлумачний словник

  • лад — ла/ду і ладу/, ч. 1) Стан, коли де небудь чисто прибрано, всі речі на своїх місцях; порядок у чомусь або де небудь; прот. безладдя. Приводити до ладу. Вибувати з ладу. Ставати до ладу. 2) Стан, коли все робиться, виконується як слід, відповідно… …   Український тлумачний словник

  • ансамбль — лю, ч. 1) Група співаків, музикантів або танцюристів, що постійно виступає як єдиний художній колектив. || Художня узгодженість, злагодженість у виконанні артистами драматичного, музичного і т. ін. твору. 2) Музичний твір або окрема частина його …   Український тлумачний словник

  • гармонія — I 1) (взаємна відповідність якостей), злагодженість, погодженість; злагода, згода (у гурті) 2) (приємне для слуху звучання), милозвучність, евфонія 3) муз. (гармонійне поєднання звуків), співзвуччя, консонанс II (музичний інструмент), гармоніка,… …   Словник синонімів української мови

  • гармонія — I ї, ж. 1) муз. Закономірне поєднання тонів у одночасному звучанні; співзвуччя. || Частина теорії музики, вчення про правильну побудову співзвуччя в композиції. 2) Злагоджене звучання, приємне для слуху; милозвучність. 3) Поєднання, злагодженість …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»